Промислові пелетні котли: для кого вони вигідні і які вимоги до логістики та зберігання палива

1. Підприємства з постійним або довгим опалювальним сезоном
Якщо котельня працює 5–7 місяців на рік і гріє значні площі/об’єми, ручна підкидання дров перетворюється на окрему статтю витрат і людський фактор. У таких умовах пелетний котел дає:​

• Автономність — шнек автоматично подає гранули з бункера, котел сам підтримує потужність.​
• Стабільний режим горіння — це безпечніше для обладнання і технологічних процесів.
• Зниження потреби в постійному чергуванні людини (контроль і підсипання палива робляться періодично, а не щогодини).​

Типові об’єкти:

• складські комплекси, логістичні центри;
• промислові цехи й виробничі майданчики;
• торгові й бізнес‑центри з власними котельнями.

2. Аграрний сектор, теплиці, ферми
У агросекторі пелетні котли вигідні тим, що:

• дозволяють переробляти власні відходи (солома, лушпиння, деревні відходи) у паливо — через власне або партнерське гранулювання;​
• у теплицях, пташниках, свинарниках важлива стабільна температура, без різких скачків, а пелетний котел краще тримає рівний режим, ніж класичний «дров’яник».​

На практиці промислові пелетні котли йдуть на:

• великі теплиці (овочі, квіти);
• тваринницькі ферми;
• зерносушарки та сушильні комплекси (через теплогенератори на пелетах).​

3. Об’єкти, де важлива екологічність і «чистота»
Пелети — стандартизоване паливо з низькою зольністю й контрольованим складом:

• викиди пилу й сажі нижчі, ніж у котлів на вугіллі й «сирих» дровах;​
• зола становить орієнтовно ~1% від маси палива, її об’єм невеликий і легше організувати вивіз.​

Це аргумент для:

• комерційних об’єктів у межах міста;
• об’єктів, що орієнтуються на «зелений» імідж;
• підприємств із суворішими місцевими вимогами до викидів.

Доцільно встановлювати
1.Коли економія на паливі + автоматизація перекривають додаткову ціну котла.
Якщо порівнювати з газом або чисто електричним опаленням, пелети часто дають відчутно нижчу вартість 1 Гкал тепла, а автоматична подача палива дозволяє обійтися без постійної ручної роботи.​
2.Коли є стабільний канал поставок пелет.
Для промислових об’єктів важлива не тільки ціна, а й гарантія того, що «в розпал зими пелети не закінчаться». Зазвичай це:

• контракти з місцевими виробниками гранул;
• власна лінія гранулювання;
• кілька перевірених постачальників.​

3.Коли потрібна автоматизація режимів.
Пелетні котли добре працюють у зв’язці з погодозалежною автоматикою, нічними й денними графіками, диспетчеризацією (BMS).​

Коли краще задуматися двічі

• якщо немає можливості зробити нормальний склад пелет (сухий, провітрюваний, достатнього об’єму);
• якщо регіонально пелети дорогі або нестабільні в постачанні — тоді вигідніше котли на дровах, вугіллі або змішаному паливі;​
• якщо об’єкт малий, з коротким сезоном і низьким споживанням — інвестиція в промисловий твердопаливний котел може окупатися надто довго, там іноді логічніший простий твердопаливний або газовий.

Промисловий пелетний котел — це вже не «мішок пелет у підвалі», а логістика в масштабі десятків і сотень тонн за сезон.​

Планування обсягів і постачання
Зазвичай робиться так:

• розраховується орієнтовна сезонна потреба в теплі, потім — у тоннах пелет (з урахуванням ККД котла й якості палива);​
• частину запасу зберігають на майданчику (склад палива), частину — закривають контрактами з постачальниками з регулярною доставкою;​
• великі споживачі часто закуповують пелети поза сезоном, коли ціна нижча, і формують запас відразу на більшу частину опалювального періоду.​

Приклад:
склад/цех із котлом 300–500 кВт легко витрачає 200–400 тонн пелет за сезон — це вже не історія про «декілька фур», а планова логістика.

Надійність постачальника
У реальних проектах часто підкреслюється:

• дешеві пелети сумнівного походження, які «зникнуть із ринку в січні», це ризик зупинки котельні;
• потрібно мати бодай 2–3 альтернативні джерела постачання і бажано — серед них локальних виробників.​

Пелети — паливо з високою енергетичною щільністю, але одночасно гігроскопічний продукт, який боїться вологи.​

Основні правила зберігання
За консенсусом виробників пелет і обладнання:​

• Сухе приміщення.

Ідеал — критий склад/ангар із нормальною вентиляцією. Підвал/сирі приміщення небажані через високу вологість.

• Відрив від землі.

Мішки та біг‑беги ставлять на піддони або стелажі, а не на голий бетон/землю — щоб уникнути затягування вологи знизу.

• Захист від опадів і конденсату.

При зберіганні на вулиці — навіс, плівка/тент, але так, щоб було провітрювання і не утворювався «парник».​

• Цілісність упаковки.

Проколоті/пошкоджені мішки — ризик намокання й розсипання гранул у пил.

Важливо: намоклі пелети розсипаються на тирсу, втрачають форму, забивають шнеки й не підходять для спалювання в автоматичних системах.​

Локальне зберігання в котельні
Окремо планують оперативний бункер:

• об’єм — від кількох сотень кілограмів до десятків тонн (силоси, підземні/надземні бункери);​
• завдання — забезпечити роботу котла від кількох діб до тижня без підсипання з основного складу;
• важливо не перетворювати котельню на «зерносховище», а приносити в неї пелети порційно, щоб уникнути перестою палива в гарячому, вологому приміщенні.​

Завжди підкреслюється кілька моментів, які впливають на вигоду:

1.Якість пелет.
Сертифіковані деревні пелети з низькою зольністю й стабільною калорійністю дають меншу витрату, рідшу чистку й стабільні режими.​
Агропелети часто дешевші, але більш зольні й вимогливі до конструкції котла.

2.Ресурс пелетної горілки та шнеків.
Для промислових потужностей важливо, щоб горілка й подаючі механізми були розраховані на інтенсивний режим (не «побутова пелетна вставка»).​

3.Автоматика.
Пелетні котли розкривають свою економіку саме за рахунок автоматизації — модуляція потужності, погодозалежне керування, графіки «день/ніч», дистанційний контроль.​

Якщо логістика палива, склад і автоматика продумані, пелетна промислова котельня перестає бути «складним проєктом» і стає передбачуваним джерелом тепла з прозорою собівартістю.