Опалення теплиць твердопаливними котлами та теплогенератором

На відміну від будинку, у теплиці потрібно не просто підтримувати комфорт для людей, а забезпечити оптимальний режим для рослин.​

Типові задачі:

• підтримання мінімальної нічної температури (щоб не було стресу й вимерзання);
• обмеження денних перегрівів при сонячній погоді взимку;
• рівномірний прогрів повітря та ґрунту — без «кишень холоду»;
• можливість роботи в автоматизованому режимі, особливо для середніх і великих тепличних комплексів.​

Часто роблять кілька «контурів тепла»:

• обігрів повітря;
• обігрів ґрунту (трубопроводи/теплі грядки);
• іноді — підігрів води для поливу (щоб не лити холодну воду в корінь).​

Твердопаливний котел для теплиці
Котел нагріває воду, яка подається в труби, радіатори або ґрунтові контури.​
Плюси:

• можливість комбінувати: обігрівати одночасно ґрунт, повітря й технічну воду;​
• інерційність системи: температура змінюється плавніше, що корисно для рослин;
• легше реалізувати точну підтримку температури через змішувальні вузли й автоматику (контури з різною температурою).​

Мінуси:

• більше обладнання: розширювальний бак, насоси, колектори, теплоакумулятор (бажано);​
• вищі витрати на монтаж у порівнянні з повітряним опаленням;
• ризик замерзання при зупинці системи (якщо не використовується антифриз).

Твердопаливний теплогенератор для теплиці
Теплогенератор одразу нагріває повітря, без водяного теплоносія. Його часто застосовують у промислових теплицях, ангарах, складах.​
Плюси:

• дуже швидкий прогрів повітря;​
• простіша система без водяних контурів — менше ризиків замерзання;
• дешевший монтаж, можливість підключення до системи вентиляції теплиці.​

Мінуси:

• відсутність прогріву ґрунту — коріння може страждати, якщо опалюється тільки повітря;​
• складніше забезпечити плавну, стабільну температуру без автоматики й буферних рішень;
• при невдалому розподілі повітря можливі локальні перегріви рослин і підсушування.

Практичний підхід:

• для невеликих теплиць (приватних, фермерських до 100–150 м²) частіше обирають твердопаливний котел з водяною системою;​
• для великих промислових теплиць вигідним є комбінований варіант: теплогенератор відповідає за повітря, котел — за ґрунт і технічні потреби.

Реальні теплиці дуже різні, але для орієнтиру є практичні «правила», підтверджені досвідом.
​
Приклад 1. Приватна теплиця 50–60 м²

• Площа: 50–60 м².
• Висота: 2,5–3 м.
• Каркас: метал + полікарбонат, базове утеплення торців.
• Мета: захист від морозів, підтримка невисокої позитивної температури для ранньої розсади.​

Практичний діапазон:

• невеликий твердопаливний котел 10–12 кВт повністю достатній, якщо є обігрів ґрунту (труби низько по периметру грядок) і кілька радіаторів/регістров для повітря.​
• деякі виробники прямо вказують, що 1–1,2 кВт котла вистачає на 10 м² при висоті до 3 м — тобто котел 10–12 кВт впевнено тягне теплицю 80–100 м² з базовим утепленням.​

Приклад 2. Фермерська теплиця 100–150 м²

• Площа: 120 м².
• Висота: 3–3,5 м.
• Каркас: метал+полікарбонат, утеплений фундамент, двошарове покриття з повітряною подушкою.
• Культура: овочі, потрібна стабільна температура +15…+18 °C взимку.​

Практичне рішення:

• котел 20–25 кВт із системою опалення ґрунту (труби в нижній зоні грядок) плюс повітряний контур (радіатори/конвектори вздовж бокових стін);​
• або теплогенератор 25–30 кВт для повітря + невеликий водяний контур від теплообмінника для ґрунту (якщо конструкція дозволяє).​

Приклад 3. Промислова теплиця 300–500 м²

• Площа: 400 м².
• Висота: 4–5 м.
• Каркас: промислові металеві ферми, полікарбонат, добре виконане ущільнення стиків.
• Мета: цілорічне вирощування овочів або квітів.​

Тут доцільно:

• котел 80–100 кВт для ґрунтового та частково повітряного опалення;​
• плюс теплогенератор 50–70 кВт як піковий і резервний повітряний обігрів у морози чи при різкому падінні температури.​

Комбінація дає:

• плавний базовий нагрів від котла;
• швидкий «добір» температури теплогенератором при несприятливій погоді.

Чому теплиці не люблять різких коливань
Для більшості культур важливий не стільки максимум температури, скільки мінімум та відсутність стрибків.​
Різкі перепади «день +25, ніч +5» дають стрес, грибкові хвороби, зупинку росту.

Твердопаливний котел і теплогенератор за своєю природою «імпульсні» — після завантаження палива виділяють багато тепла, потім потужність падає. Тому важливо:​

• ставити теплоакумулятор (буферну ємність) у водяних системах;​
• правильно налаштовувати автоматику (вентилятор, подачу повітря, шнеки для пелетних котлів);​
• максимально згладжувати піки й провали за рахунок режимів горіння.

Практичні прийоми згладжування температури

• Теплоакумулятор. Буферна ємність на 500–1000 л для невеликої теплиці й більше — для фермерських комплексів. Котел працює на свій оптимальний режим, а система «забирає» тепло з бака поступово.​
• Розбиття на контури. Окремий контур на ґрунт (нижча температура), окремий — на повітря (вища), окремий — на технічну воду. Кожен контур має свій змішувальний вузол або терморегулятор.​
• Автоматика котла/теплогенератора. Блок управління і вентилятор наддуву дозволяють змінювати інтенсивність горіння, а отже, і температуру теплоносія та повітря.​

Для теплиці з цінними культурами відмова опалення в морозну ніч може означати повну втрату врожаю. Тому резерв — не «опція», а обов’язкова частина обігріву.​
Поширені рішення:

• Другий котел/теплогенератор меншої потужності. Наприклад, основний котел 50 кВт + резервний 15–20 кВт, який автоматично або вручну вмикається при аварії.​
• Електричний резерв. Нагрівачі, електрокотел або кабельний підігрів ґрунту, які тимчасово підтримують мінімальну температуру до усунення проблем з основним котлом.​
• Подвійне живлення насосів і автоматики. Джерело безперебійного живлення (ІБП) або генератор, щоб при зникненні електрики не зупинялися насоси й автоматика.​

Приклад:
для теплиці 120 м² з котлом 25 кВт логічно мати або електричний резерв 6–9 кВт (щоб тримати +5…+7 °C у найгіршу ніч), або невеликий додатковий твердопаливний котел/теплогенератор 10–12 кВт.​

Що дає автоматика в реальних умовах
Сучасні комплекти автоматики для твердопаливних котлів та теплогенераторів включають:

• контролер (блок управління);
• вентилятор наддуву;
• датчики температури (котла, теплоносія, диму, іноді повітря в приміщенні).​

Вони дозволяють:

• підтримувати задану температуру теплоносія чи повітря без постійного втручання людини;
• плавно змінювати інтенсивність горіння;
• захищати котел від перегріву й некоректної тяги.​

Для теплиці це означає:

• менше ризиків перегріву, коли сонце раптово «виходить» серед зими й додає своє тепло;
• можливість нічного режиму з нижчою температурою, налаштованого таймером або програматором;
• дистанційний контроль (у сучасних рішеннях — через GSM або Wi-Fi, залежно від моделі автоматики).​

Твердопаливні котли та теплогенератори дають можливість організувати автономне й економне опалення теплиць на дровах, пелетах або відходах, але успіх системи залежить від трьох ключових речей:

• грамотного підбору потужності з реальним запасом для морозів;​
• продуманої схеми опалення (ґрунт + повітря +, за потреби, вода);​
• надійного резервування та сучасної автоматики, яка тримає стабільну температуру без постійного чергування біля котла.​

Якщо врахувати ці моменти на етапі проектування, опалення теплиці твердопаливним котлом або теплогенератором буде не лише дешевшим за газ чи електрику, а й більш гнучким — ви зможете підлаштовувати режим під культуру, сезон і власний графік роботи.