Опалення ангара твердопаливним теплогенератором

Ангажовані, металеві, каркасно-тентові та складські ангари мають спільні проблеми:

• велика висота (4–8 м і більше);
• великі ворота, які часто відкриваються;
• металеві або тонкі стіни з мінімальним утепленням;
• нерівномірний режим роботи (періоди простою й пікові завантаження).​

У таких приміщеннях водяна система з радіаторами прогрівається довго, тепло накопичується під стелею, а зона роботи людей лишається відносно холодною.
Повітряне опалення твердопаливним теплогенератором працює інакше:​

• вентилятор забирає холодне повітря, проганяє його через теплообмінник, нагрітий продуктами згоряння твердого палива, і подає вже тепле повітря в ангар або в мережу повітроводів.​
• прогрів відчувається вже через кілька хвилин після запуску, а не через годину, як у важких водяних системах.​

Це особливо важливо для ангарів, де:

• люди працюють не постійно, а змінами;
• потрібен швидкий старт системи;
• економія палива досягається за рахунок гнучкого керування подачею теплого повітря в потрібні зони.​

Сучасний твердопаливний теплогенератор для ангарів — це не «буржуйка з вентилятором», а спеціалізована установка з розділенням потоків диму та чистого повітря.​

Основні вузли:

• Камера згоряння — окрема топка, де спалюються дрова, брикети, відходи деревообробки, агропаливо тощо.​
• Теплообмінник — система каналів (труби, сорочки), через які проходять гарячі гази, віддаючи тепло повітрю.
• Вентилятор нагнітання — забирає холодне повітря, продавлює його через теплообмінник і подає в ангар або повітроводи.​
• Корпус із патрубками — вихід гарячого повітря для підключення повітроводів чи прямого викиду, а також патрубок димоходу.

Завдяки такій конструкції:

• продукти згоряння не змішуються з повітрям у приміщенні — працює «непрямий нагрів»;
• один агрегат може подавати тепле повітря одразу в кілька зон через систему каналів;
• можна спалювати дешеве тверде паливо, включно з відходами (стружка, горбиль, агропелети — залежить від моделі).​

Для ангарів часто використовують моделі від 50 до 250 кВт і більше, розраховані саме на склади, виробничі цехи, ферми, теплиці та ангари.

Точний розрахунок робиться по об’єму, утепленню й вимогам до температури, але для власника важливі зрозумілі орієнтири.​

Приклад 1. Невеликий ангар-сховище

• Площа: 200 м².
• Висота: 4 м (об’єм 800 м³).
• Призначення: склад, люди працюють періодично кілька годин на день.
• Утеплення: середнє, ворота відкриваються не дуже часто.​

Практичний діапазон:

• для підтримання +8…+12 °C зазвичай вистачає теплогенератора 50–60 кВт;
• якщо ангар у вітряній зоні або утеплення слабке, краще дивитися в сторону 70 кВт із запасом.​

У багатьох моделях теплогенераторів 50 кВт заявлений робочий об’єм до 1500 м³, але це при невисоких вимогах до температури, тому для комфортної роботи людей запас потужності — не розкіш, а необхідність.​

Приклад 2. Виробничий ангар 300–400 м²

• Площа: 300 м².
• Висота: 6 м (об’єм 1800 м³).
• Призначення: виробництво/СТО, люди в приміщенні повний робочий день.
• Температура: бажано не нижче +15 °C.
• Утеплення: металеві стіни з мінімальним утепленням, великі ворота.​

Для такого об’єкта практичні рішення:

• один теплогенератор 150–180 кВт;​
• або два апарати по 80–100 кВт для зонального обігріву й резерву.

Перевага двох агрегатів:

• можна гріти тільки частину ангара (наприклад, робочу зону) і тримати склад у більш низькому режимі;
• при обслуговуванні одного теплогенератора другий продовжує працювати.​

Приклад 3. Каркасно-тентовий ангар

• Площа: 200–300 м².
• Висота: 5–6 м.
• Утеплення: мінімальне, тканинні або ПВХ-огородження.

Тут тепловтрати через огороджувальні конструкції й стики настільки великі, що без серйозного запасу потужності не обійтися.​
Реальний досвід показує, що для таких ангарів ставлять теплогенератори 100–150 кВт навіть при невеликій площі, щоб компенсувати постійні втрати тепла.​

Прямоточна схема
Найпростіший варіант: теплогенератор стоїть всередині ангара, і гаряче повітря просто викидається в приміщення через вихідний патрубок.​
Плюси:

• мінімальна вартість монтажу;
• швидкий запуск і проста конструкція.​

Мінуси:

• нерівномірний розподіл температури: біля теплогенератора жарко, у дальніх кутах холодно;
• багато теплого повітря «залипає» під стелею, особливо при висоті 6–8 м.​

Такий варіант підходить для невеликих ангарів, де важлива швидкість запуску і невисокі вимоги до рівномірності комфорту.

Канальна (централізована) схема
Теплогенератор підключається до системи повітроводів, які йдуть уздовж ангара, з кількома решітками/дифузорами.​
Практична схема:

• магістральний повітропровід уздовж конька або трохи нижче, по центру;
• решітки через 4–6 м, направлені під невеликим кутом вниз у робочу зону;
• окрема гілка із решіткою в зоні воріт для створення імпровізованої повітряно-теплової завіси.​

Переваги:

• більш рівномірна температура по площі;
• можливість зонування — окремі гілки на різні частини ангара;
• простіше боротися з перегрівом під стелею завдяки кільком точкам подачі.​

У реальних ангарах не вся площа однаково важлива. Десь постійно працюють люди, десь лише зберігаються матеріали.​

Приклади зонування:

• Робочі зони (верстати, пости, СТО) — туди подається основний потік повітря через решітки низько над робочими місцями.
• Склад/зберігання — можна підтримувати температуру на 3–5 °C нижчу, направивши меншу кількість теплого повітря.​
• Зона воріт — окрема решітка з більш потужним потоком, яка «перебиває» холодне повітря при відкриванні.
• Офіси/побутові кімнати — окрема гілка з меншим потоком і більш м’яким розподілом повітря або інша система (радіатори).​

Це дозволяє:

• не «перегрівати» весь об’єм ангара;
• економити паливо, гріючи в пріоритеті саме зони з людьми та технікою.​

Робота з воротами
Ворота — головний «злодій» тепла в ангарах.​
Практичні рішення:

• встановлення швидких або секційних воріт із кращою теплоізоляцією;
• монтаж ПВХ-штор чи завіс всередині, щоб при відкритих воротах не йшов весь теплий повітряний об’єм;
• орієнтація однієї з решіток повітроводів прямо в зону воріт, створюючи теплений повітряний потік назустріч холоду.​

Приклад:
якщо ангар має 2–3 великі ворота, доцільно підвести окрему гілку повітроводу вздовж їх верхньої кромки й встановити решітки, які дують вниз під кутом — це працює як проста повітряна завіса без дорогого обладнання.​

Покрівля та верхня зона
Тепле повітря завжди піднімається вгору, тому в ангарах з високою стелею тепловтрати через покрівлю критичні.​
Реальні кроки:

• базове утеплення даху (навіть 5–10 см мінеральної вати дають відчутний ефект);
• ліквідація щілин, незакритих люків, нещільностей у стиках панелей;
• установлення стельових циркуляційних вентиляторів, які періодично «збивають» тепле повітря вниз.​

Приклад:
у виробничих ангарах часто ставлять 2–4 великі повільнообертові вентилятори під стелею. Вони майже не споживають електроенергії, але дозволяють знизити відчутну стратифікацію: замість +25 °C під покрівлею і +10 °C внизу отримують більш рівномірні +15…+18 °C по висоті.​

Твердопаливні теплогенератори для ангарів цінують саме за можливість працювати на доступному місцевому паливі.
Типові варіанти:

• дрова, обрізки, горбиль;
• деревні брикети, пелети;
• відходи деревообробки: стружка, тирса, ДСП/МДФ (для відповідних моделей);
• агропаливо: лузга, солома, агропелети.​

Перевага:

• коли є власні відходи або дешеве локальне паливо, вартість опалення 1 м² ангара виходить суттєво нижчою, ніж на газі чи електриці.​

Для стабільної роботи важливо:

• регулярно чистити теплообмінник і зольник, особливо при роботі на низькоякісному паливі;
• стежити за тягою в димоході та роботою вентилятора;
• мати запас палива на 2–3 тижні, щоб не зупиняти виробництво через логістику.

Опалення ангара твердопаливним теплогенератором дозволяє швидко прогрівати великі об’єми, гнучко керувати зональним обігрівом і суттєво економити на енергоносіях за рахунок дешевшого палива та продуманої схеми повітряного розподілу. При правильному підборі потужності, грамотному зонуванні та мінімальному утепленні критичних зон (ворота, покрівля) така система стає оптимальним рішенням для складів, виробничих цехів і ангарів різного призначення.